Звільнення від тиску ГПУ

Під час чергового засідання Комітету Верховної Ради з питань антикорупційної політики відбувся завершальний етап обговорення антикорупційної стратегії України на найближчі роки. Народні

обранці протягом засідань обговорили більше ніж півтисячі правок. Це дозволило їм доопрацювати законопроект «Про засади державної антикорупційної політики на 2020—2024 роки» й випустити своє дітище на голосування в другому читанні.

Комітет під головуванням Анастасії Радіної найчастіше прислухався до свого незмінного радника в особі представника від Національного агентства із запобігання корупції.

Однією з поправок, яка викликала жваве обговорення, стала пропозиція від НАЗК посилити статус і розширити повноваження керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та його заступників. У НАЗК пояснили, що сьогодні ситуація виглядає таким чином: якщо в САП немає керівника, то його повноваження виконує не його перший заступник, а Генеральний прокурор. Саме тому варто виправити цей стан речей, та надати САП більше самостійності.

Та не всі члени комітету погодились із тим, що такі пропозиції є доречними. Так народний депутат

Анатолій Бурміч звернув увагу колег на те, що в Україні існує одна прокуратура — Генеральна, яка й має регулювати діяльність всіх інших спеціалізованих прокуратур. «Куди ще більше посилювати статус САП? У цьому немає жодного сенсу, тим самим ми зменшуємо вплив і силу ГПУ», — додав А.Бурміч.

Але А.Радіна не погодилась із такими тезами та наголосила, що існує принцип незалежності прокурора, і він є важливим. А.Радіна змоделювала ситуацію фізичної відсутності керівника САП і чомусь на думку їй спали два сценарії — смерть або відставка. За такої ситуації голові комітету здається неправильним перекладати повноваження не Генерального прокурора.

Представник НАЗК також долучився до аргументації на користь посилення ролі САП. Він зазначив, що сьогодні САП навіть не може самостійно розпоряджатися своїми фінансами, а також обмовився щодо інших дрібниць, які принижують статус. Наприклад, інколи листи, що по суті адресовані САП, потрапляють помилково до ГПУ. Та наостанок представник НАЗК зауважив, що, по суті,

САП не має сьогодні тих переваг, які є у будь-якої обласної прокуратури, та запропонував народним депутатам прирівняти САП у статусі до регіональної прокуратури. Та такі гарячливі заяви здались членам комітету зовсім недоречними.

Натомість А.Радіна запропонувала не просто проголосувати за поправку, що посилить статус САП, а й удосконалити процедуру добору на адміністративні посади до САП. За такий варіант поправок народні депутати зрештою і проголосували. Чим по суті дозволили осідлати спеціалізовану прокуратуру вершнику без голови. Та й голова тепер ні до чого, якщо всі повноваження віднині передані від керівника до сірих кардиналів, яких і призначати легше і скеровувати в потрібному напрямку також.

Поправку ж щодо зовнішньої оцінки ефективності діяльності Національного антикорупційного бюро та САП за участі міжнародних експертів члени комітету далекоглядно прийняли з іншим формулюванням — «за участю незалежних експертів».

«Сім-сім, відкрийся!»

Ще одне питання антикорупційної стратегії, яке стало наріжним камінням у дискусії, стало створення єдиного реєстру рахунків фізичних та юридичних осіб, до якого матиме доступ (за пропозиціями НАЗК) ціла низка правоохоронних органів.

А.Радіна відразу ж звернула увагу на те, що у даному контексті не йдеться про позасудовий доступ до стану рахунків. Створення реєстру передбачає лише інформацію про наявність тих чи інших рахунків у тих чи інших банках у конкретного громадянина. У НАЗК у свою чергу зазначили, що створення такого реєстру повністю узгоджується зі стратегією відносин із ЄС та НАТО. Однак визнали, що можливо питання доступу правоохоронних органів до такого реєстру поки що є передчасним.

Представник Національного банку зауважив, що в таких питаннях потрібно зберігати баланс між приватними інтересами особи та публічним інтересом держави. Адже створення подібного реєстру напряму пов’язане з банківською таємницею. Але А.Радіна поспішила переконати представника НБУ: якщо питання доступу до даного реєстру зняте,

то і його створення ніяк не порушуватиме банківську таємницю.

Та член комітету Володимир Кабаченко висловив застереження щодо того, що саме по собі створення такого реєстру є ще гіршим, аніж створення реєстру з наданням до нього доступу відповідним органам. Адже відразу постають питання щодо того, хто буде тримачем такого реєстру, хто його створюватиме та наповнюватиме. Інші члени комітету висловили припущення що інформація з такого реєстру може досить швидко стати публічною. Проте за його створення таки проголосували. Мабуть, офіційно доступу до такого реєстру не буде, але фактично ним зможе скористатися будь-хто, хто знатиме пароль або кодову фразу на зразок: «Сім-сім, відкрийся!».

Також у комітеті визначилися з тим, що на наступному засіданні, яке відбудеться 30 березня, проведуть співбесіди кандидатів до конкурсної комісії Агентства з розшуку та менеджменту активів.

За матеріалами Закон і Бізнес