Існує велика невідповідність між тим, кого шукають компанії, та тим, які очікування мають офіційно безробітні. Зокрема тільки 75% офіційно безробітних справді хочуть знайти роботу і лише 31% готові працевлаштуватися офіційно. Змінити професію готові 70% офіційно безробітних, але навчатися ― лише 23%.

Такі результати опитувань роботодавців і безробітних, які представила Олена Колеснікова, голова комітету сталого розвитку Федерації роботодавців України, голова галузевої ради Федерації металургів України.

Презентація відбулася в межах конференції «Кадри вирішують: нова архітектура економіки відновлення», яку організував аналітичний центр «We Build Ukraine». Про це повідомляє «Вікно Відновлення», яке відвідало подію.

«Коли ми запитуємо бізнес, він каже: “Людей не вистачає”. Приходимо в центр зайнятості, а в них на балансі від 80 до 100 000 безробітних. Тобто є великий потенціал для бізнесу, де взяти кадри. Але чомусь це не працює», ― розповіла про причину проведення досліджень Олена Колеснікова, голова комітету сталого розвитку Федерації роботодавців України.

Два дослідження: «Зареєстроване безробіття в Україні: потреби, особливості, оцінки 2024–2025» і «Дослідження ринку праці 2024–2025: запит бізнесу, виклики та стратегія впливу», ― провели за ініціативи Державної служби зайнятості, Федерації роботодавців України та Helvetas Ukraine.

Для дослідження ринку праці дані надали 33 056 підприємств, на яких працюють 2 млн 145 тис. людей. Опитування є репрезентативним на рівні областей та районів.

У дослідженні про зареєстроване безробіття взяли участь майже 70 тис. зареєстрованих безробітних різних віку і статті (що на момент опитування становило понад 85% зареєстрованих безробітних).

Кого найбільше шукають компанії

П’ятірку найдефіцитніших професій сформували такі галузі:

• водопостачання (53% незакритих вакансій);
• охорона здоров’я (46,2%);
• енергетика (44,1%);
• освіта (40%);
• сільське господарство (39%).

Серед представників робітничих спеціальностей найбільше потрібні трактористи, слюсарі, водії, електрогазозварники, швачки.

Тридцять два відсотки з-поміж опитаних бізнесів планують наймати працівників 2025 року, щоб закрити вакансії.

Високий попит на швачок виник зокрема і тому, що вітчизняна легка промисловість намагається задовольняти потреби Сил оборони у формі та інших речах. Також, як зазначила Олена Колеснікова, наші заклади професійної освіти випускають немалу кількість швачок, проте частина з них здобуває вищу кваліфікацію і переходить на інший рівень роботи в легкій промисловості, тож дефіцит залишається високим.

Чому бізнесу складно закривати вакансії

Опитування показало, що 2024 року 31,7% роботодавців мали труднощі з пошуком персоналу.

Основні причини труднощів такі:

• дефіцит кадрів (про це зазначили 39% респондентів);
• мобілізація (26%);
• завищені очікування кандидатів щодо зарплати (так вважають 15% опитаних компаній);
• недостатня кваліфікація кандидатів (14%).

Які очікування мають безробітні

З-поміж опитаних безробітних 21% не готовий працювати, хоча вони зареєстровані в центрі зайнятості, засвідчило опитування.

Значна частина безробітних прагне реалізуватися в галузях, які мають низький попит з боку роботодавців.

Також для безробітних найважливішою для працевлаштування є зарплата. Водночас опитування показало, що 80% офіційних безробітних готові і хочуть працювати менше ніж за 20 000 грн.

Але середня і реальна зарплата вища, ніж та, за яку готові працювати більшість опитаних людей.

«Для мене було повним непорозумінням, чому роботодавець пропонує більшу зарплату, вони хочуть меншу, і ми їх не можемо взяти на роботу», ― зазначила Олена Колеснікова.

Але причина виявилася дуже простою, продовжила вона. З-поміж безробітних тільки 56% готові працювати на повний робочий день. А 94% роботодавців потрібні працівники на повний робочий день.

Тільки 23,1% опитаних безробітних готові змінити професію, щоб працевлаштуватися. При цьому 29,6% до цього не готові, а 47,2% розглядають таку можливість, тобто по суті поки що не розуміють, чи їм це потрібно.

З-поміж тих, хто не готовий змінювати професію, 44,4% вважають, що це не вирішить їхнього питання.

Тобто ці 44% опитаних не вважають, що те, що вони навчаться, перенавчаться або підвищать кваліфікацію, надасть можливість краще реалізувати себе на ринку праці. Вони не бачать цих зв’язків.

«Це говорить про те, що у нас абсолютно не працює профорієнтація», ― вважає голова комітету сталого розвитку Федерації роботодавців України.

Ще один показник: для працевлаштування готові змінити місце проживання тільки 18%, при цьому наймобільнішою з-поміж респондентів виявилася група людей з інвалідністю.

Працевлаштування як можливість для професійного розвитку розглядають тільки 28% опитаних.

Інші висновки досліджень

Соціально вразливі категорії безробітних потребують не шаблонних, а індивідуалізованих підходів, щоб повернути до їх кар’єрного професійного шляху.

А для працевлаштування жінок та стереотипно чоловічі посади треба працювати з подоланням тих-таки стереотипів: і не тільки в жінок, а й у чоловіків.

«У нас є кейси, де жінки вже навчились чоловічим професіям, прийшли на роботу, ніби все окей, але звільняються. Як виявилося, в деяких компаніях чоловіки влаштовують цим жінкам «дідівщину» на робочих місцях. І жінки не витримують і шукають собі кращого життя. І це нормально, мені здається. Тому працювати треба не тільки зі стереотипами жінок, які мусять зрозуміти, що нема чоловічих або жіночих вже професій, але і з чоловіками в компаніях, які мусять сприймати це нормально», ― переконана Олена Колеснікова.

Загалом обидва дослідження мають практичну орієнтованість: допомогти регіональній владі та бізнесу ухвалювати якісні управлінські рішення, спираючись на реалістичну інформацію.

Джерело @ Вікно Відновлення