Українська економіка змогла вийти з фази кризи в кінці 90-х минулого століття і на початку 2000-х років завдяки сприятливій кон’юнктурі на глобальних сировинних ринках у зв’язку із загальним зростанням світової економіки. Відтоді економіка України залишилася експортоорієнтованою і залежною від коливань цін на сировину та продукти її первинної переробки на світових ринках. Економічне зростання 2000-2008 років не забезпечило модернізації виробничо-технічної бази матеріального виробництва і Україна поступово втрачає колись традиційні для себе ніші. Директор Європейського аналітичний центру Василь Голянь через призму історії української економіки доводить, що після 25 років незалежності Україна продовжує перебувати в статусі "сировинного придатку" для розвинених країн, і, що найбільш сумно, жодних змін в цьому напрямі найближчим часом не очікується.