Суть справи: підприємство звернулось до суду з позовом про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг відповідача.
Позивач стверджував, що оскаржувана торговельна марка не відповідає умовам правової охорони, оскільки:
- не можуть одержати правову охорону позначення, які є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу;
- не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати зі знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг;
- товари, для яких зареєстрована ТМ споріднені з товарами, для яких раніше зареєстровані знаки для товарів і послуг позивача.
Вимоги позивача, пов'язані з оманливістю протиставлених торговельних марок ґрунтуються на їх схожості.Місцевий суд задовольнив позовні вимоги.
Апеляційний же суд відмовив у задоволенні позову.
У касаційній скарзі позивач заперечив висновки суду апеляційної інстанції, пов'язані із визначенням схожості протиставлених торговельних марок та визначенням однорідності товарів. Він вказав, що колегія суддів суду апеляційної інстанції не мала права самостійно здійснювати оцінку питань схожості спірних позначень як пересічний споживач.
Колегія Господарського суду ВС скасувала рішення апеляційного суду, задовольнивши касаційну скаргу.
Відповідну постанову у справі № 910/20650/17 ВС прийняв 20.02.2020.
Верховний Суд зазначив, що судом апеляційної інстанції на порушення норм процесуального права не було здійснено оцінки доказів (висновків експертиз зокрема), а натомість перебрано невластиві суду функції експерта.
За таких обставин апеляційний суд без достатніх на те підстав скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанц