Незважаючи на усі намагання законодавця розставити всі крапки над “і” щодо поновлення договорів оренди землі, дискусії серед юристів, аграріїв, орендарів та орендодавців точаться і до тепер. Більше того з'явилися нові суперечки, пов'язані із тим, що часом землекористувачі плутають поновлення договору оренди землі з переважним правом орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк. У цьому контексті мені частом згадується бородатий анекдот про фермера, який шукав привабливу ділянку для вирощування овочів: “У мене на прикметі є чудова ділянка, - говорить йому помічник, - помірно волога, з родючим ґрунтом, гарним під'їздом, на ній дають високі врожаї і овочі, і зернові”. “Але чому тоді її не обробляє попередній орендар?” - запитує фермер. “Це тому, - відповідає помічник, - що він поганий боксер”. На щастя, сьогодні конфлікти аграріїв вже не прийнято вирішувати кулаками, проте варто бути надзвичайно обачними, оскільки для конкурентів найпривабливішим часом для відвоювання земельного банку є саме момент, коли строк дії договору спливає.

Базуючись на усталених правових позиціях Верховного Суду й узагальнюючи їх, КГС ВС дійшов висновку, який є алгоритм вирішення спорів щодо застосування ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, що застосовується до спірних правовідносин) у контексті дій сторін договору.