30 липня набрав чинності  Закон № 4466-IX , який визначає загальні правові засади факторингу в Україні.

Документ було офіційно опубліковано в газеті «Голос України» 29 липня.

Згідно з документом він вводиться в дію через один рік з дня набрання чинності, але не раніше дня введення в дію закону про внесення змін до Цивільного кодексу щодо регулювання відносин у сфері факторингу. Підпункт 1 пункту 3, пункти 8 та 9 розділу V набирають чинності і вводяться в дію з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон регулює відносини між факторами, клієнтами та боржниками під час надання послуг факторингу.

Дія законодавчого акта не поширюється на правочини щодо відступлення права грошової вимоги:

1) якщо право грошової вимоги, що відступається, виникає на підставі договорів про надання фінансових послуг інших, ніж договори факторингу;

2) які не передбачають сплати будь-якої винагороди, у тому числі у вигляді комісії, дисконту від вартості права грошової вимоги (зобов'язання), новому кредитору в зобов'язанні;

3) вчинені особами, які не відповідають вимогам цього Закону;

4) якщо строк виконання грошової вимоги, що відступається, сплив на момент вчинення такого правочину;

5) вчинені у випадках, передбачених Законом "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Предметом договору факторингу є право грошової вимоги.

Договір факторингу визначає відносини сторін, що виникають у процесі відступлення прав грошових вимог за одним або кількома базовими договорами на підставі одного або кількох правочинів про відступлення права грошової вимоги.

За договором факторингу фактор передає або зобов'язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.

Право майбутньої грошової вимоги вважається переданим фактору з моменту виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією або іншими умовами, визначеними в договорі факторингу або в правочині про відступлення права грошової вимоги в межах рамкового договору факторингу, воно вважається переданим з моменту настання цієї події або виконання таких умов.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги (внесення змін до договору факторингу (до правочину про відступлення права грошової вимоги) або укладення додаткового договору факторингу (додаткового правочину про відступлення права грошової вимоги) не вимагається.

Предметом договору факторингу не може бути:

1) право грошової вимоги, строк виконання якої сплив на момент укладення договору факторингу або правочину про відступлення права грошової вимоги в межах рамкового договору факторингу;

2) право грошової вимоги щодо сплати боржником неустойки (пені, штрафу) окремо від грошової вимоги (зобов'язання), виконання якої забезпечено такою неустойкою (штрафом, пенею).

Важливо: положення цього Закону застосовуються до відносин, що виникли на підставі договорів факторингу, укладених після введення його в дію.

Відносини, що виникли на підставі договорів факторингу, укладених до дня введення його в дію, регулюються відповідно до законодавства, що діяло до введення в дію цього Закону.

Джерело @ Liga.Zakon